A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Тростянецька селищна територіальна громада
Вінницька область, Гайсинський район

Четвертинівка

 

Четвертинівко – земле моя мила

 

Четвертинівко – земле моя мила,

Скільки в тобі щедрості й тепла,

Скільки ти героїв народила,

Скільки горя витерпіть змогла.

 

На твою родючую землицю

Зазіхав і пан колись, і хан.

Та вставав гарячий Остряниця

І летів розкрилений Богдан.

 

Крізь століття мчать гарячі коні,

Клич над Бугом бойовий луна

І течуть в ріку струмки червоні,

Хоч без того не мілка вона.

 

Омиває Буг козацькі рани

(як же їх багато тяжких ран!)

Супостата пізно, а чи рано

Все одно здолає наш Богдан.

 

Крізь сторіччя пам’ять заіскриться,

Кожен, хто над Бугом побував,

Вклониться праматері -  криниці,

Де коня Хмельницький напував

 

В тій воді настояна віками

Сила і відвага козаків,

Щоб не забували ми з роками

Рідну землю, материнський спів.

Щоб цвіла прекрасна Україна

У любові дочок і синів,

Щоб званням прекрасним – українець

Кожен з нас гордитися умів.

 

Ми нащадки козацького роду,

Нелегка його доля була,

Є історія в мого народу,

Є історія в мого села.

(Бурдейна Л.А. – учитель Четвертинівської СЗШ І-ІІІ ст.)

 

Четвертинівська земля  - край, де сама назва промовляє до нас голосом століть, де далеке й минуле особливо дороге для нас, бо в ньому збереглась самобутня історія рідного краю, його звичаїв і обрядів, у ньому коріння нашого родоводу.

Село Четвертнівка розташоване за 12 км на північний схід від смт Тростянець, по праву сторону річки Південний Буг (старовинна назва Бог), на обох берегах її невеличкої притоки Батог.

Поселення під назвою Батог існувало ще у ХVІІ ст.

За єпархіальними відомостями наше село називається Четвертинівка через прізвище князів Четвертинських, які володіли цими землями.

Було три села: Слободо - Четвертинівка, Старо - Четвертинівка, Батіг; три школи, три колгоспи, три церкви з окремими парафіями.

В історичній літературі вказується, що на березі Південного Бугу під Батогом відбувалися бої українського народу з польсько-шляхетськими завойовниками. Так 22 – 23 травня, 1-2 червня 1652 р. (за новим стилем), тут відбулася битва між козаками Б.Хмельницького і 28 тис. армією Мартина Калиновського.

Стоїть, як і раніше, гора Батіг. Тихо  в урочищі біля неї, де  близько 370 років тому гримів бій, дзвеніли гострі шаблі, хропли коні, повсюди розносився стогін поранених і переможний клич козаків.

Неподалік, несе свої мирні, тихі води до Чорного моря свідок сивої давнини  - Південний Буг. Тільки він, історичні джерела, перекази та легенди оповідають, що незадовго після підписання Білоцерківського договору  польське військо відступило на Вінницю. Тут на Поділлі поляки майже рік грабували села і воювали проти повсталих селян. Богдан Хмельницький використав цей час,  для зміцнення своїх військових загонів і політичного становища на Україні.

 Битва під Батогом

Гримлять мечі на чорнім полі битви,
Козацький клич пробуджує серця,
Для них держава- щира як молитва,
Стікає кров, і ллється без кінця.
Хмельницький військо ревно заклинає,
Боротися за волю, за любов,
Шумить земля, тріщить, горить, палає,
Тече в глибокий яр ворожа кров.
Батіг був свідком нашої звитяги,
Розбиті вщент, втікали вороги.
Поклавши голови для волі і Держави,
Козацька слава йшла повз береги.
Південний Буг стрічав своїх героїв,
Мечі з шаблями прокладали шлях,
Вогненна сила кликала до бою,
А щире серце билося мов птах.
Ще й досі рев і стогін лине з поля,
Шумить земля у безмірі століть,
Козацька сила і козацька воля 
Й сьогодні перед нами майорить.

                           Анастасія Кучер (випускниця Четвертинівської СЗШ І-ІІІ ст.- екскурсовод музею «Бита під Батогом»

Навесні 1652 року козацьке військо вирушило до Молдовського князівства, аби укласти з ним військово-політичний союз і зміцнити його династичним шлюбом між Тимофієм Хмельницьким (сином Гетьмана Богдана Хмельницького) і Розандою Лупул – донькою молдовського правителя. До козаків приєдналися кримські татари на чолі з Нуреддин-султаном. Однак дорогу союзникам перекрило 20-тисячне польське військо під командуванням Мартина Калиновського. Противники зійшлися в битві на березі Південного Бугу біля гори Батіг (нині околиці нашого села Четвертинівка Тростянецького району Вінницької області).

Фактично, під час битви поляки потрапили у пастку. Козаки і татари повністю оточили їхній табір і 2 червня 1652 року взяли його штурмом. Кілька тисяч поляків загинули, в тому числі сам Мартин Калиновський зі своїм сином Самуелем. Лише небагатьом пощастило утекти. Сучасники порівнювали цю звитягу Богдана Хмельницького зі знаменитою перемогою карфагенського полководця Ганнібала над римлянами при Каннах (216 рік до нашої ери), коли так само відбулося оточення і розгром ворожої армії.

Тож битва під Батогом стала  славетною сторінкою української воєнної історії.

Про козацькі перемоги і про життя народу нам розповідають давні українські пісні, легенди, думи, перекази.

Турботливо доглянута Богданова криниця, з якої, за переказами, козаки пили воду. Козацький  камінь якраз на тому місці, де козаки вбрід переходили річку, побувати у Кривавому яру, по якому, як свідчить історія, текла кров і козаків, і шляхтичів.

У 1666 р. тут же відбувся бій між козаками гетьмана Дорошенка і польського загону під командуванням Малаховського, перемогли козаки.

До 1838 р. село складалося з трьох частин: Старо-Четвертинівки, Слободо-Четвертинівки та Батога, у яких були свої церкви: Різдва-Богородці, Космо-Диміоновська і Свято-Миколаївська. При них було організовано навчання дітей.

Село належало поміщику Сабанському, але з 1838 р. передано у підданство військового відомства. Через село проходили австрійці, білополяки, денікінці.

Штучно викликаний голод – справжня трагедія українського народу, яка торкнулася і нашого села. Під час голодомору в селі померло близько 1,5 тис. чоловік.

24 липня 1941 р. село було зайняте німецько-румунськими загарбниками. У Другій Світовій війні брали участь 631 мешканець села. 52 із них нагороджені орденами та медалями Радянського союзу. Загинуло 315 чоловік. Звільнено село 35 гвардійським корпусом 2-го українського фронту 1944 р. 13 березня під командуванням І.Я. Горячева.

Село відбудовується з 1960 р. і до сьогодення. Нині Четвертинівка – велике, гарне село, в якому проживає близько 1500 жителів.

У селі є двоповерхова школа на 400 учбових місць, дитячий садок «Криниченька», Будинок культури, сільська бібліотека та амбулаторія. Окрасою села є музей та церква.     

Скарбницею народних звичаїв і традицій є сільський музей, який відкритий у 1990 році завдяки  ініціативі та зусиллям учителя історії  Котляренка  Івана Петровича (нині покійного). Перші експонати він разом зі своїми учнями збирав по селі. Люди радо ділилися старовинними сімейними речами для такої благородної справи.  Тепер експонати музею, розміщені у 4 залах, розповідають  про історію Четвертинівки від найдавніших часів і до сьогодні.

Межа тисячоліть, ХХІ ст. принесло великі зміни  у життя четвертинівчан.

2000 рік – велике обледеніння: внаслідок того, що і земля і дерева покрилися товстим шаром льоду, село залишилося на цілий місяць без електричного струму. У цьому ж році відбувся перепис населення.

2001 рік – продовжується будівництво сільського храму Різдва Богородиці, яке розпочалося ще у кінці ХХ ст. Був створений обрядовий зал у СБК.

2002 рік – відкриття храму Різдва Богородиці, Всеукраїнське святкування 350-ї річниці битви під Батогом. Було відкрито дитячий садок «Криниченька».

2003  – 2006 роки  -  у  Четвертинівці проводилися  конкурси козацької пісні.

2007 рік – відбулося  святкування 355- ї річниці Батозької битви. У цьому ж  році  сільська  громада  Четвертинівки  взяла  участь у обласному конкурсі «Сім чудес  Вінничини» де виборола право увійти до  номінації «Перлин Вінничини».

2008 – рік перерозподілу колгоспного майна і землі, відділення окремих фермерських  господарств.

2009 рік – у  нашому селі почалося будівництво пташників МХП.

Багато птахівників збудовано і на землях Четвертинівського СТОВ ім.Б.Хмельницького. Багато четвертинівчан отримали гідну роботу.

У 2012 році у селі відзначали на державному рівні 360 річницю битви під Батогом, це було всеукраїнське свято на якому було присутніх близько 5000 осіб, а у 2016 році відбувся Всеукраїнський фестиваль «Батозька битва» де також було присутніх біля 5000 осіб.

2015 рік – активісти сільської громадської організації ініціювали організований протест проти забудови птахівників у безпосередній близькості до села Четвертинівки. Було перекрито дорогу обласного значення і під’їзди до села. Після цього будівництво було призупинено.

2016 рік – відкрито  картинну галерею самодіяльного сільського художника  Слободяника Василя Степановича. Цього ж року помер останній ветеран Другої Світової війни  Дмітрієв Володимир.

2017 рік – у Четвертинівці відбувся І Всеукраїнський фестиваль «Батозька битва», ініціатором якого став депутат обласної ради Барцьось Володимир.

2018 рік – проведено ІІ Всеукраїнський фестиваль «Батозька битва», а також упорядкувано сільський парк завдяки  спонсорству МХП «Вінницький бройлер » та СТОВ ім. Б.Хмельницького.

Розпочато будівництво каплички на місці вівтаря зруйнованої у 30-х роках ХХст. церкви (спонсор – СТОВ ім.. Б.Хмельницького, голова – Ровишин С.О.). Ровишин С.О. стає переможцем у номінації «Людина року».

2019 рік – проведено Всеукраїнський фестиваль «Батозька битва» (спонсор – Кучер М.В., народний депутат Верховної Ради України). Відкрито парк відпочинку.  Розпочала діяльність Українська Помісна церква на чолі з Ієромонахом Філаретом Галіцьким.

Село будується, а якщо будується – значить живе!

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь