21 лютого - Міжнародний день рідної мови
21 лютого у світі, починаючи з 2000 року, щорічно відзначають Міжнародний день рідної мови. Про підтримку мовного та культурного різноманіття і багатомовності було оголошено під час ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила у жовтні – листопаді 1999 року в Парижі.
В Україні Міжнародний день рідної мови відзначається з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню російської та інших мов національних меншин України Президент підписав розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.
Відомо, що в Україні є три дати, пов’язані з мовою і писемністю. Це, зокрема, День української писемності та мови, який відзначається 9 листопада у день ушанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця, День слов’янської писемності і культури – 24 травня на честь святих Кирила і Мефодія і 21 лютого – Міжнародний День рідної мови. Чому саме ця дата?
Історія свята рідної мови, на жаль, пов’язана з трагічною подією. У 1952 р. в Пакистані тогочасна влада проголосила єдиною державною мовою урду, яка рідною була лише для 3% населення, що дуже негативно було сприйнято особливо на сході держави, де всі виключно розмовляли бенґальською мовою. 21 лютого 1952 року в Дацці, під час демонстрації протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови, поліція та військові жорстоко розправилися із студентами-демонстрантами. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Банґладеш) цей день відзначають у країні як день полеглих за рідну мову. За пропозицією Бангладеш, ЮНЕСКО і проголосила вперше 21 лютого 2000 року Міжнародним днем рідної мови.
Отже, щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги людства на мови меншин, яким загрожує зникнення.
Це, дійсно, так. Нині на Землі нараховується приблизно 6 000 мов, але справа в тому, що 95% з них охоплюють дуже малу частину населення світу. За даними ЮНЕСКО, ними розмовляють всього 4% людства. До того ж на Землі існує 200 мов, кожною з яких спілкуються менше 10 осіб. Відтак зрозуміло, що часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Вважається, що кожного місяця у світі зникає дві мови, а науковці попереджають, що в XXI столітті щонайменше 40% мов можуть зникнути з лінгвістичної карти світу.
Зрозуміло, що це величезна втрата для людства, адже кожна мова – основа повноцінного розвитку народу. Відомий німецький філософ і вчитель Лео Вайсгербер, який одержав у світі ім’я «апостол рідної мови», говорив про те, що у мові – Батьківщина кожної людини. Якщо людина позбавляється Батьківщини, то з собою вона має рідну мову, і вона є її Батьківщиною.
ЮНЕСКО оприлюднило світовий Атлас мов, яким загрожує зникнення. Згідно із цим документом, на території України існує 15 таких мов. Серед них наймасовішими є поліська (800 тисяч носіїв), кримськотатарська (понад 200 тисяч) та гагаузька (майже 150 тисяч носіїв).
З українською мовою таких проблем немає і бути не може. По-перше, це мова найбільшого корінного етносу України (українці становлять 77,8 % всього населення) і невід'ємна ознака його ідентичності. По-друге, українська мова нині має статус державної, що закріплено законодавством, а отже, вживання її є обов'язковим для всіх громадян у всіх суспільних сферах. Статус державної мови в багатонаціональній країні закріплюється Конституцією, як правило, за мовою найчисленнішої національності, яка відіграла провідну роль в історичному становленні держави.
