Він віддав своє життя за Україну: рік без Олександра Карпики
Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не сіндром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне -життя,
України найкращі сини!
Минає рік, як сумна звістка сколихнула Тростянеччину - загинув учасник антитерористичної операції на сході України 24-річний старший солдат Олександр Карпика з села Буди.
Під час виконання завдання, у складі 30-ї ОМБр, з інженерного обладнання взводного опорного пункту поблизу с. Катеринівка Попаснянського району на Луганщині, отримав вогнепальне кульове наскрізне поранення живота з ушкодженням крупних кровоносних судин. Ворожий снайпер вразив бійця за п’ять хвилин до завершення інженерних робіт. Медики в лікарні Старобільська намагалися врятувати життя пораненого, але після тригодинної операції він помер. В армії прослужив чотири роки.
Він прожив зовсім коротке, але свідоме життя справжнього чоловіка та патріота. Недолюбив, недокохав, не здійснив всіх мрій, але і не став осторонь подій, які відбуваються на Сході нашої країни. За нас він віддав найдорожче – своє молоде життя.
З метою гідного вшанування пам'яті про Героя України, сьогодні, мати Олександра — Людмила Валеріївна, братик та сестричка, селищний голова Людмила Червонецька, староста с.Буди Анатолій Яновський, учнівська молодь, небайдужі жителі села спільно помолились та поклали квіти на його могилу і до меморіальних дошок.
Хто знав, що на нашій землі трапиться таке лихо, хто міг сподіватися, що в серці Європи будуть гинути люди, захищаючи свою Батьківщину? Сьогодні ідуть з життя найкращі, навіки перестають битися їхні молоді серця.
Ми не маємо права забути бодай одне ім’я тих, хто віддав своє життя за нас, за наше майбутнє. Захищаючи рідну землю, виконуючи конституційний та патріотичний обов’язок, так загинув і наш Олександр Карпика. Всі ми маємо бути гідними нашого захисника і висловлюємо велику вдячність батькам, що виховали справжнього патріота України.
Спочивай з миром, Герою!
