Вшанували пам'ять та відкрили меморіальну дошку на честь Героя - Бориса Дідура
Сьогодні, в День Захисників і Захисниць України, у Тростянецькій гімназії відбулося відкриття пам'ятної дошки випускнику освітнього закладу Дідуру Борису Анатолійовичу, який героїчно загинув, захищаючи Україну від російських загарбників в боях за звільнення Сходу України.
На урочистій церемонії були присутні рідні, близькі, колеги захисника, керівництво громади, педагоги та учні, представники духовенства.
Право відкрити меморіальну дошку було надано рідним Героя - батьку Анатолію Семеновичу, матері Ользі Борисівні, дружині Юлія та сину Кирилу.
Присутні, вшановуючи пам'ять полеглого земляка та всіх загиблих у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави схилили низько голови у хвилині мовчання.
Тростянецький благочинний протоієрей Православної Церкви України отець Михайло Торбахевич помолився за Мир в Україні та Перемогу, за наших доблесних воїнів, за упокій душ загиблих Героїв, освятив меморіальну дошку.
Дідур Борис Анатолійович народився 24 квітня 1997 року, в селищі Тростянець, Вінницької області. Герой, котрий віддав життя за Україну, випускник нашої гімназії, захисник нашої держави. Після закінчення школи вступив до Одеського державного університету внутрішніх справ. Після закінчення університету шість років працював інспектором сектору ювенальної поліції у Тростянці.
На війну Борис Дідур потрапив свідомо, добровільно. 10 лютого 2023 року його було зараховано на посаду інспектора взводу штурмового полку «Цунамі» окремої штурмової бригади «Лють» воєнізованого підрозділу Департаменту поліції особливого призначення нового зразка, який призначений для відсічі та захисту від збройної агресії проти України.
У званні старшого лейтенанта поліції після вишколу на полігоні бойовий підрозділ, в якому ніс службу Борис Дідур, вирушив на фронт.
Борис відважно виконав свій обов’язок громадянина України. До останнього подиху був вірним своїй державі. 26 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії російської федерації проти України поблизу села Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області, героїчно загинув.
Бориса Анатолійовича знали та поважали багато людей. Толерантний, щирий, принциповий і правильний. Таким був і на війні… Сміливий, відважний, готовий до самопожертви заради Перемоги, миру і побратимів.
Назавжди 26…
Гірко, образливо, важко на душі…Йдуть від нас кращі з кращих. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не утішити рідних і близьких. І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – це наша пам’ять, це розуміння того, що жертва не була марною. Вони загинули в ім’я життя інших, в ім’я спокою і миру в Україні.
