Гордіївка
У сиву давнину на території великого горба , що має форму усіченої сідловини , оточеного на південь річкою Буртою, а на північний схід –глибокими яругами ( за 40-
Високі земляні вали з дерев'яною огорожею в кілька рядів з баштами для гармат захищали населення городища від наскоків войовничих племен, які густо населяли південь України.
Городище « Арарат» було дощенту зруйноване в 1334 році військом князя Ольгарда Литовського.
Приблизно наприкінці XIVстоліття на місці , де зараз у селі розташовані адмінприміщення і школа , з'явились невідомі поселенці й почали будувати оселі понад ставом і річкою Буртою на рівній площині , оточеній з усіх боків природніми укріпленнями : скелястими урвищами, водою, непрохідними очеретами і болотами.
Збереглися два перекази про саме походження назви села « Гордіївка » Кажуть, що перші переселенці , знаючи про існування городища « Арарат» , назвали місце свого житла спочатку « Городищем » , а потім « Городовим », а ще пізніше –«Гордіївкою ».
Є легенда і про те, що першим поселився тут якийсь козак Гордій, по прізвищу « Шпак ». Поблизу цього поселення проходила стародавня військовотранзитна дорога, яка йшла з Тульчина в бік Одеси. Цією дорогою користувались чумаки, які їздили нею в Одесу по сіль. Одному з чумаків сподобалась ця місцевість, де зараз село Гордіївка. Цього чумака звали Гордій, а прізвище його було « Шпак ». Він поселився біля цієї військової дороги. Через деякий час поблизу нього стали селитися інші люди. І це невелике поселення вони назвали Гордіївкою ,а головну вулицю, яка проходила через їхнє село, було названо « Шпаків шлях».
Істотно відомо лише те, що предки гордівчан були під владою литовських князів, бо як видно з літописів 1386 рік територія колишнього Ольгопільського повіту входила до складу володінь Литовського князівства.
На початку XVІстоліття Гордіївка вже нараховувала до 100 господарств і мала величезні масиви незайманої землі, більше
Гордіївка , (як видно з літописів ) є свідком великого побоїща між військом Богдана Хмельницького і польським військом коронного гетьмана Калиновського, яке відбувалося в 1652 році ( Батожська битва). Між селом Четвертинівкою ( тодішня назва села – містечко Батог ) і Гордіївкою, як говориться в літописах, гетьман Калиновський в цьому побоїщі втратив біля 20000 жовнірів. Свідчать про це і великі кургани, що збереглися до нашого часу і де поховано забитих. Кургани ці височаться по дорозі з с. Четвертинівки до с. Баланівки і до с. Соболівки.
На правому березі річки Південного Бугу за пів кілометра від села знайдено унікальну пам'ятку археології – могильник епохи бронзи, подібних якому є дуже мало в Європі. Дослідження на могильнику проводилося працівниками Вінницького обласного краєзнавчого музею та комплексною експедицією інституту археології Національної академії наук . Розкопками зафіксовано 40 курганів ранньої і пізньої бронзи , які і складали єдиний могильник. Дослідження 40 курганів дало можливість встановити поховальний обряд.
Під час розкопок ранніх поховань археологи зіткнулися з надзвичайно цікавою проблемою. У ранніх похованнях могильника не виявлено жодного предмета , який можна було б віднести до чоловічого інвентаря. Більшість інвентаря із цих поховань це жіночі прикраси, шпильки, браслети, підвіски, намисто, а також зброя.
У пізнішій групі поховань знайдено бронзові наконечники стріл, меч, предмети кінської збруї, що швидше всього належали чоловікам, а не жінкам. Серед знахідок у Гордіївському могильнику є в невеликій кількості знаряддя праці. Найбільшу категорію тут складають бронзові ножі.
Всього у Гордіївському могильнику виділяється 6 форм керамічного посуду : вази, кубки, черпаки, миски, чаші, горнятка.
В середині XVIІ століття с. Гордіївка мала вже біля 300 дворів.
В 1780році земля цього села переходить у володіння графа Сабанського, який в цьому ж році будує фільварок ( на місці, де зараз подвір'я колишнього колгоспу « Дружба »)
Село Гордіївка в 1880 році була недовгий час волосним селом і тоді ще відчутнішою стала для селян присутність в селі царських чиновників : пристава, старшини , поліцейських. Уже на початку 1900- х років переважна більшість господарств с. Гордіївки мала не більше як по 1,5 десятин землі.
Визначне місце в історії і житті села Гордіївка займала в дореволюційний період церква. Будівля церкви була розташована в центрі села. Перша церква була дерев'яною і побудована в 1775 році. В 1814 році вона згоріла. На цьому ж місті почалось в 1820 році будівництво кам’яної будівлі церкви на кошти селян. Будівництво її було закінчено в 1832 році. В 1858 році збудована кам'яна дзвіниця .
Школи в селі до цього часу не було. Лише в 1861 році було побудовано біля церкви приміщення церковно- приходської двохрічної школи. Роль вчителя виконував дяк. Йому платили 3 карбованці на місяць. Навчав він у школі слов'янського письма і молитов.
В 1910 році в селі Гордіївка було збудовано шкільне приміщення земської 4-х річної однокласної школи, яка в 1911 розпочала свою діяльність.
В дореволюційний час в селі ні лікаря , ні медпункту не було зовсім. Найближча лікарня була в Тростянці, за
На все село виписувалось дві газети, годинники були тільки в попа , пана з фільварку і «ходики » у двох багатіїв. Швацька ж машинка була тільки в одного «статечного » господаря , що вчив свою доньку на білошвейку.
Після повалення царизму і поміщицько- капіталістичного ладу в Росії в 1917 році революційна хвиля швидко докотилася і до села Гордіївки.
Старосту село і всіх інших царських урядовців скинули, влада перейшла в селі до рук ревкому. Управитель панської економії втік.
В 1917 році, коли управителя не стало, із села Тростянчика приходили деякі люди розграбувати економію. Але громадськість села на чолі з Мазуром К., Петришиним М.М., Сандулом Я.І., Довгань Л. не допустили розграбування бувшої економії, яка стала громадським майном села Гордіївки.
В 1929 році на місці бувшої економії був створений колгосп.
Всі будівлі пана Сабанського і земля були віддані селянам. Для захисту інтересів селян- бідняків був створений комнезам. Весною 1918 року селяни почали ділити панську землю , якої було у нього в межах села Гордіївка до
Приватні корчми, лавочки були закриті, а комнезам організував кооператив, який кооперував селян необхідними сільськогосподарськими знаряддями і товарами. Першим працівником кооперативу був Мазур С.
Восени , в листопаді, 1929 року в колгосп об'єдналися найбідніші селяни. Всього вступило в колгосп спочатку 35 одноосібників - господарів. Господарство їхнє було розташоване на місці економії пана Сабанського . Колгосп мав назву «3-й вирішальний»,
Головою його був двадцятип'ятитисячник - робітник з Донбасу Воробйов.
Рішенням зборів колгоспників було проведено і «розкуркулювання». В «куркулів» було забрано майно, яке розподілили між бідняками, а також сільськогосподарський інвентар, який був переданий в колгосп.
В колгоспі спочатку було всього 14 коней, декілька плугів та декілька жаток.
В 1932 році в колгоспі працювало вже 2 трактори « Фордзони» , трактористами яких були Палій Ісак Арсеньович, Кучер Яків Павлович, Мазур Яків Микитович, а з 1934 року Дяченко Федір Харлампійович, Мазур Дмитро Сергійович, Довгань Андрій Гаврилович і Западнюк Федір Пилипович.
В 1934 році колгосп «3-й вирішальний» об’єднував більше 300 одноосібних господарств.
З вступом в колгосп решти одноосібних господарств в січні 1934 року було утворено другий колгосп, який мав назву « 1-го Травня ».
В 1938 році були колективізовані всі 540 господарств села Гордіївки. В 1950 році ці два колгоспи об’єднались в одне господарство, яке володіло 2333 гектарами орної землі.
Село почало будуватись. В 1935- 1936 роках побудовано сільмаг, склад- магазин для зерна , ферми для худоби. Люди будували будинки для себе. Всі діти колгоспників були охоплені навчанням.
В селі була початкова школа / 1-4 класи/, а семирічну освіту продовжували здобувати в Тростянці.
Але мирне життя колгоспників перервала Друга світова війна. З 1941 року / липня місяця/ по 1944 рік / березень місяць/ село Гордіївка було окуповане окупантами- румунами. Господарство було зруйновано , тваринниці ферми- теж, земля запущена , забур’янена.
Після визволення с.Гордіївки від окупантів колгоспники взялись за відбудову зруйнованого фашистами колгоспного господарства. В перший рік після визволення всі сільськогосподарські роботи в колгоспі виконували в ручну: сапали, лопатами копали, в запряжці плугів були корови, бо коней майже зовсім не було.
У 1959 році три колгоспи : колгосп « 1 Травня »- села Гордіївка, колгосп ім.Кірова - села Велика Стратіївка , колгосп ім. Сталіна села Митківка об’єднано в один під назвою «Дружба» . Головою колгоспу призначено Ревегу Павла Даниловича. Центральною садибою стало село Гордіївка. Тут незабаром було збудовано два нові чотирирядні корівники. В 1961 році закінчено будівництво нового будинку культури на 250 місць. У 1963 році побудовано дитячий садок .
Колгоспний автопарк поповнювався новими машинами. Голова колгоспу пересів із гужового транспорту ( брички ) на автомашину ГАЗ – 67 ( Бобик ).
Невдовзі тракторний стан збагатився новими тракторами « Беларусь » , тяжкими гусеничними тракторами, самохідними комбайнами « Колос », « Нива ».
У 1969 році головою колгоспу « Дружба » призначено Бойцуна Петра Арсенійовича. З його ініціативи у Гордіївці в 1971 році було збудовано свиновідгодівельний комплекс на 6 тис. голів свиней.
Розваливши мур старого фільварку пана Сабанського, збудували новий двоповерховий будинок, де розмістилися контора колгоспу, сільська рада, поштове відділення .
В лютому 1981 року був обраний на посаду голови правління колгоспу « Дружба » Жмудь Олексій Віталійович. В першу чергу для розбудови господарства було збудовано цегельний завод потужністю 5 мнл. цегли на рік. Потім завод з виготовлення залізобетонних виробів. І почалося справжнє будівництво на селі. Закуплено обладнання і збудовано цех по переробці молока. На фермі великої рогатої худоби виведене нове високопродуктивне стадо корів. Надої молока значно підвищилися.
Неподалік від фермерських приміщень розмістився автомобільний парк. Пізніше було збудовано міні - м’ясокомбінат , де запрацював ковбасний цех та інші цехи з виготовлення копченостей. При м’ясокомбінаті зведено консервний цех.
В село проведено газ, у житлові будинки подається вода. Господарством , побудовано у Гордіївці двоповерхову школу, торговий центр, котеджі для спеціалістів , нові приміщення ферми , тракторний стан, на річці Нетека заблищало дзеркало ставу, очищене від намулу. Збудовано дороги з твердим покриттям .
Колгосп « Дружба » в 1998 році отримав статус « Племзаводу » , а в 2000 році – агрокооперативу приватних пайовиків ( АКПП ) « Племзавод « Дружба ». У 2008 році частина пайовиків приєдналися до підприємства ЗАТ « Зернопродукт» МХП, утворивши Гордіївську філію. А частина пайовиків на основі своїх паїв створили ТОВ « Відродження С »,
У 2020 році Гордіївську філію ПрАТ «Зернопродукт МХП » ліквідовано та приєднано до Бершадської філії ПрАТ « Зернопродукт МХП».
На території села функціонують Гордіївська ЗОШ І- ІІІ ст. , дитячий садок « Дзвіночок», лікарська амбулаторія ЗПСМ , будинок культури , бібліотека .
У школі є все необхідне для навчання та формування фізичного і духовного розвитку школярів : сучасні кабінети, спортивний зал, тренажерний зал,їдальня, актова зала, бібліотека та музей - кімната історії села. На території школи є спортивний майданчик , стадіон, який збудований у 2020 році .
На території села у 2020 році збудовано та введено в експлуатацію новий водогін , проведено капітальний ремонт асфальтного покриття вулиці Центральна, збудовано тротуари, 2018-2020 проведено зовнішнє освітлення вулиць села .
На території села діє Свято- Дмитріївська церква, яку збудовано в 1832 році.
У листопаді 2020 року село Гордіївка увійшло до складу Тростянецької селищної територіальної громади.
