Люди Перемоги
22 червня 1941 року, 9 травня 1945 року. Це дати, за якими стоять криваві події, котрі повертають нас у далеке героїчне минуле. На захист Вітчизни піднявся весь народ. Це була ніколи не бачена в історії людства єдність фронту і тилу. Ми продовжуємо розповідати про людей,які зробили свій внесок у перемогу над ворогом.
Марія Афанасіївна Гимбель(Пономарьова) народилася в 1924 році на Луганщині, там же пройшло дитинство, настала пора юності. Пора мрій, сподівань, планів. Війна 1941 р. зруйнувала все. На випускному вечорі вирішили всім класом піти на фронт добровольцями. Ніхто не усвідомлював, що в живих залишаться одиниці.
Юну Марію зараховують на курси водіїв окремого відділення взводу технічного забезпечення танкових батальйонів ІІ Українського фронту. Брала участь в бойових діях як водій. За мужність, героїзм у боях нагороджена була Орденом ІІ ст., медалями «За Перемогу над Німеччиною», «За бойові заслуги», ювілейними медалями. Пройшла фронтовими дорогами Польщі, Чехії, Німеччини, мала звання лейтенанта.
Зустріла на своєму шляху людину, яка знала ціну життю і справжнім почуттям. Це був тростянчанин Михайло Давидович Гимбель. Воював на фронтах Фінської та 2-ї Світової війни. Був нагороджений Орденом Слави ІІІ ст., багатьма медалями. Мрія про сім’ю, дитину, свою оселю здійснилася – це була краща нагорода, яку подарувала йому доля. Та не надовго. Роки, проведені в окопах, підірвали здоров’я. На 59-му році життя у 1976 р. Михайло Давидович відійшов у вічність,а Марія Афанасіївна залишилась з донечкою в Тростянці, який став для неї рідним. По війні вона здобула педагогічну освіту і до виходу на пенсію працювала вчителькою молодших класів. Скромна, добра, порядна жінка, турботлива мама всю свою любов перенесла на своїх вихованців. На особистому прикладі виховувала патріотів своєї країни, сіяла добро і мир серед людей. Марія Афанасіївна була активною учасницею ветеранського руху нашого селища. Вона пережила свого чоловіка на 26 років і померла в 2009році.
Минули десятиліття, народилися й виросли нові люди, минуть ще десятиліття й знову зміняться покоління. Але ніколи в пам’яті народній не повинна померкнути велич Перемоги, слава подвигу « і маршалам, і рядовим, і мертвим і живим».
Діти, онуки, правнуки поклоніться усім творцям цього безсмертного подвигу.
Голова
Тростянецької селищної ГО «Рада ветеранів» Голенченко А.І.
