Вічна пам’ять і шана захиснику України - Олександру Бочеварову!...
Сьогодні Тростянеччина в скорботі. На вічний спочинок в свої обійми її земля прийняла тіло 36-річного Героя, корінного жителя міста Бердянськ Запорізької області Олександра Бочеварова.
В нашу громаду Олександр Вікторович, разом з матір’ю Таїсією Олександрівною, дружиною Ганною Вікторівною, донечками Ксенією (12 років) та Вікторією (4 роки), приїхав 29 березня, коли його рідне місто було окуповане ненависними ворогами й патріотам залишатися в ньому було небезпечно.
Спочатку поселилися в Ілляшівці, а коли Олександр вже служив у Збройних силах, його родина у липні переїхала у Тростянець.
Усе своє коротке, але яскраве життя Герой провів у приморському місті Бердянськ. Тут він закінчив школу, навчався в педагогічному університеті, працював, виховував діток, будував плани, яким не судилося збутися.
9 травня він був призваний на військову службу. Після нетривалого періоду навчань воєнному ремеслу на полігоні був направлений в один з бойових підрозділів, що дислокувався на Донеччині. Там тривають жорстокі бої за кожний клаптик української території.
Олександр мужньо боровся з окупантами, нищив ворогів нещадно, адже був старшим навідником міномету мінометного взводу, мінометної батареї. На жаль, в одному з боїв його життя обірвалося.
Ховали молодого Героя у Тростянці.
В Оляниці, біля Четвертинівки, в нашому містечку тіло захисника зустрічали живим коридором навколішки жителі нашої громади. Дорогу густо встеляли квітами і щиро плакали за незнайомим, але таким рідним воїном.
У прощальній промові Тростянецька селищна голова Людмила Червонецька сказала, що Олександр Бочеваров віддав своє молоде життя за Батьківщину, український народ, рідну землю у тяжку годину лютої війни з росією.
Він був вірним і надійним побратимом, турботливим сином, люблячим братом, дбайливим чоловіком та батьком.
Вічна пам’ять і шана захиснику України!
Не забудемо!
Не пробачимо!
