Тростянеччина попрощалася із загиблим захисником України Криворучком Богданом Олександровичем
Оці проблискові маячки поліцейської машини, що спускається згори по вулиці Шкільна у Тростянці одразу викликають сльози. Невимовного жалю додає мелодія Скорика «Свіча». Люди в центрі селища стають навколішки. Везуть тіло Героя, який віддав свої душу й тіло за Україну, за український народ. З початку війни на Донбасі вона звучала тут 22 рази. Востаннє – сьогодні.
Тростянецька громада і жителі її Олександрівського старостинського округу навколішки зустрічали тіло молодого Героя Богдана Криворучка, який загинув 16 січня поблизу села Водяне Ясинуватського району Донецької області. Йому було всього 27 років… Нездійсненні мрії, недоспівана життєва пісня… Коли траурний кортеж зупинився в центрі Тростянця, над велелюддям пролетіло два лебединих ключа. Можливо серед них – душа захисника.
Богдан народився 1 липня 1995 року в с. Ганнопіль Тульчинського району. Навчався в Олександрівській школі. Здобув неповну середню освіту й вступив на навчання до Іллінецького аграрного коледжу, потім - до Вінницького аграрного університету. Працював у державному підприємстві «Дослідне господарство «Олександрівське», а в 2019 році вирішив підписати контракт з Збройними силами України. Зарахували його до 59-ї мотопіхотної бригади імені Якова Ганзюка, яка до цього прославилася в боях на Маріупольському, Попаснянському, Станично-Луганському напрямках. Богдану своє перше бойове хрещення довелося зустрічати на Світлодарській дузі – також небезпечному напрямку. Він не поступався своєю відвагою і сміливістю навіть бувалим воїнам.
Після повномасштабного вторгнення російського окупанта в Україну, захисник брав участь не менш грізних боях за визволення Миколаївської області, Херсонської, а згодом – Донецької, де сьогодні досить гаряче. Перевірений і загартований в боях Богдан Криворучко мужньо виконував свій священний обов’язок по захисту України. До останнього подиху. Він ніколи не скаржився нікому на свої труднощі, хоч в тій нелегкій борні було дуже складно.
Поховали Героя в Олександрівці з усіма військовими почестями. Виступаючі на траурному мітингу говорили багато теплих слів про нього, бо був життєрадісним і товариським.
Висловлюємо щирі співчуття матері Юлії Іванівні, дружині, доньці Вероніці, брату Дмитру та всій родині. Звісно, що ніякі співчуття не замінять біль непоправної втрати, але пам’ять про Героя збережеться в наших серцях.
