Жителі Тростянецької громади попрощалися з 20-річним захисником Федором Марчуком
Війна… Війна росії проти України. Жорстока, неоголошена і підступна, як і ті, хто її розв’язав. Сьогодні її відлік пішов на другий рік. У її вогненному місиві щодня гинуть люди: мирні і військовослужбовці.
За словами Президента України Володимира Зеленського, щодня Збройні Сили України втрачають 50 своїх найкращих синів і доньок. Першого грудня радник Офісу Президента Михайло Подоляк заявив, що втрати української армії в війні, яку розв'язала росія, становлять 13 тисяч загиблими. З того часу минає три місяці, а отих «щодня», на жаль не меншає й до 13-ти тисяч додаються імена нових Героїв. У списку загиблих смертю хоробрих з 24 лютого минулого року – 26 жителів Тростянецької територіальної громади. Федя Марчук, двадцятирічний житель села Велика Стратіївка – двадцять сьомий. Сьогодні, якраз на річницю війни, батьківська земля прийняла його тіло у свої холодні і вічні обійми.
Життя Феді коротке, як спалах, але наповнене глибоким змістом. Ось кілька рядків з його біографії: народився 18 квітня 2002 року, в селі Скибинці. Навчався у Глибочанській (1-4 клас) та Ладижинській №1 (5-7 клас), Великостратіївській (8-9 клас) школах. Закінчив ДНЗ «Крижопільський професійний будівельний ліцей», де здобув професію електрогазозварювальника. Працював у ТОВ «Вінницька птахофабрика» філія «Переробний комплекс» на посаді апаратника.
Хлопець дуже переживав, коли його батька Віктора Федоровича мобілізували на війну в Збройні Сили України. Болю додало й те, що тата було поранено. Він довго думав і вирішив підписати контракт, бо в армії не служив – тільки таким чином можна було потрапити на фронт. Своїй коханій дівчині Даші пообіцяв приїхати у відпустку й одружитися.
Пройшов військовий вишкіл на Львівщині і вже на початку лютого цього року він відбув на поповнення в героїчну 79-ту десантно-штурмову бригаду, де був призначений водієм гранатометного взводу роти вогневої підтримки. Підрозділ веде жорстку боротьбу за Мар’їнку, що в кількох кілометрах від Донецька. Його воїни проявляють на цьому напрямку мужність і героїзм і це защораз відзначає у своїх щоденних зверненнях Президент Володимир Зеленський.
З першого бойового завдання Федя вийшов успішно й боровся там нарівні з бувалими захисниками. На жаль, друге було фатальним. 15 лютого під час виконання бойового завдання за призначенням життя Федора Марчука обірвали російські окупанти.
Поховали молодого Героя на кладовищі у Великій Стратіївці з усіма військовими почестями.
Захисник багато чого не встиг… І вже не встигне ніколи. Але він залишив пособі слід на землі і в людських душах. Хлопчик, Чоловік, Герой. Безстрашний, мужній, сміливий, відважний…
Світла та вічна пам’ять Герою! Глибокі співчуття рідним і близьким Воїна.
