Запануємо ми, браття, у своїй сторонці
Сьогодні Україна та українці відзначають тридцять другу річницю Незалежності. Це національне свято вже другий рік на усій території України, десь значно більше, десь менше, поєднується з солоним присмаком крові і сліз, з гірким запахом диму і пороху, тисячами безвинних жертв. Нашою повсякденною музикою стали виття сигналів повітряної тривоги, ревіння ракет та винищувачів, музична композиція «Свіча» композитора Мирослава Скорика та народної пісні «Пливе кача по Тисині». Наші погляди спрямовані на Південь і Схід, туди, де в нестерпних умовах воюють наші сини й доньки.
Війна торкнулася ледь не кожної родини нашої громади.
Українці щодня стають на коліна, але не перед ворогом. Перед ворогом навколішки ми не падали ніколи, як би він того не хотів. Таким чином віддають останню шану загиблим Героям. Скільки їх? Ніхто наразі не озвучує цю цифру, але тільки в Тростянецькій громаді, починаючи з вікопомного 24 лютого минулого року, на щиті повернулися додому 38 жителів Тростянецької громади та 13 - Ободівської. Наближення Перемоги дається дорогою ціною.
Всі ці дев’ять з лишком років Тростянецька громада та селищна рада ні на мить не забувала про війну і захисників Вітчизни: готувалися передачі на фронт землякам, задовольнялися при потребі усі їх запити. А вже 567 днів, починаючи з 24 лютого минулого року, ми працюємо в посиленому режимі. Було надано тимчасовий прихисток більш, як п’ятьом тисячам українців, які покидали небезпечні території. Зараз у нас проживає близько однієї тисячі внутрішньо переміщених осіб, які забезпечені житлом, їм періодично за потреби надається різного роду допомога. І таких людей ми готові приймати, бо для них створені резерви.
З першого дня повномасштабного вторгнення жителів громади почали мобілізувати на фронт. Багато з них не мали належного забезпечення, зокрема одягу, взуття, бронежилетів, аптечок, шоломів. Над цим працювали і вдень, і вночі, вирішуючи питання забезпечення засобами захисту наших земляків.
І ця робота не зупиняється. Жителі громади усілякими шляхами акумулюють кошти на підтримку Збройних Сил України: школярі проводять різноманітні ярмарки; заклади культури – акції; працівники бюджетних закладів надають допомогу готівковою формою. А ще в громадах виготовляються м’ясні та овочеві консерви, випічка, маскувальні сітки, обереги тощо. Вся ця допомога передається на фронт у бойові підрозділи ледь не щодня.
Загалом, за півтори року на допомогу Збройним Силам і підрозділам, в яких служать наші земляки, використано майже 60 мільйонів позабюджетних коштів: придбано 37 автомобілів, значна кількість запчастин, тепловізорів, приладів нічного бачення, рацій, біноклів, медикаментів, засобів гігієни та інше.
В умовах воєнного стану Тростянецька селищна рада ні на мить не забувала про розвиток інфраструктури. З незначними фінансовими затратами ремонтуються школи та дитсадки, заклади охорони здоров’я. На належному рівні ведуться роботи з благоустрою і підтримуються структури, які надають жителям громади якісні послуги. Так має бути, бо повертаються з фронту зранені фізично і морально наші захисники. Дасть Бог, незабаром повернуться вони усі додому. Вони повинні бути впевнені, що ми на них тут чекали.
Боротьбу за Свободу веде кожен на своїх фронтах. Власне, боротьба за незалежність України розпочалася ще за часів Київської Русі й триває до нинішнього часу. Українці проявляють фантастичну силу. Вони завжди були такими. Просто не в кожного є пам’ять. Вона повертається повільно.
Тому й є сьогодні в громаді протистояння між добром і злом, між щирістю і лицемірством. Просто окремій категорії людей, на щастя їх не так багато, не подобаються в громаді успіх, що веде до розвитку території так, як окупантам обрана українцями європейська інтеграція. Тому ті воюють зброєю, а ці – незрозумілою ідеологією. Вони увесь позитив намагаються звести нанівець. Самотужки їм це зробити неможливо, то ж цькують брехнею людей, які не бачать реальних змін і аплодують цій брехні.
Але правда неодмінно переможе, як добро – зло, як світлі сили – темні. І запануємо ми браття у своїй сторонці. Так сказано у нашому Славні. Так буде неодмінно. Просто треба вірити у нашу єдність, у справедливість, у наших славних захисників і захисниць, які неодмінно повернуться до нас з Перемогою.
Слава Україні!
Слава Збройним Силам України!
З Днем Незалежності, дорогі земляки!
Селищний голова Людмила ЧЕРВОНЕЦЬКА
